Програма малих грантів ПРООН-ГЕФ надає фінансові та технічні ресурси для підтримки діяльності, направленої на збереження довкілля, а також на покращення добробуту і життя людей. ПМГ підтримує діяльність, що відповідає приорітетним напрямкам ГЕФ:
Зменшення наслідків та адаптація до зміни клімату
ГЕФ ПМГ допомагає країнам пом’якшити негативні наслідки, спричинені зміною клімату, та робить вклад у загальні цілі Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК). ГЕФ ПМГ підтримує громади та неурядові організації у забезпеченні доступу до чистої енергії, екологічного транспорту, удосконалення діяльності з енергоефективності та використання земельних ресурсів. Крім цього, ГЕФ ПМГ допомагає розвивати потенціал місцевих громад та поліпшувати їхні умови життя за допомогою адаптації до серйозних кліматичних зрушень та мінливості клімату.
Принцип адаптації на рівні громади (The Community Based Adaptation, CBA) – це важливий компонент у контексті загальних завдань управління та попередження наслідків зміни клімату місцевим населенням. Він дає інформацію та реальні приклади потенційного впливу зміни клімату та локальних заходів, які попереджують зміну клімату та можуть втілюватися самими громадами. СВА також надає інформацію, яка може поширюватися та відтворюватися у форматі, який відповідає потребам конкретної громади. Потреба у знаннях щодо адаптації, яка включається в існуючу стратегію громади та розвиває її, може формулюватися та демонструватися за допомогою проектів СВА.
Україна відноситься до одних із найбільш енергоємних країн у світі через неефективні заходи у ключових секторах економіки, таких як енергетична та важка промисловість. Крім того, існують недоліки у секторі опалення, де втрати до 25-40% під час передачі та розподілення енергії є розповсюдженим явищем.
Україна підписала Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату (РКЗК) у 1992 році. Український Парламент ратифікував Конвенцію 29 жовтня 1996 року і держава стала її учасницею 11 серпня 1997, відповідно до процедур ООН. 15 березня 1999 року Україна підписала Кіотський протокол, який зобов’язав її, як країну, зазначену у Додатку І, стабілізувати викиди парникового газу у період з 2008 до 2012 на рівні 1990 року. Кіотський протокол був ратифікований Парламентом України 4 лютого 2004 року.
ГЕФ-7 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ЩОДО СТАЛИХ МІСЬКИХ РІШЕНЬ
Захист та збереження біорізноманіття
2011-2020 роки були проголошені Генеральною Асамблеєю ООН «Міжнародним десятиліттям біорізноманіття». Біорізноманіття забезпечує нас їжею, паливом, ліками, притулком, культурним та духовним зв’язком з природою. Загальна мета ГЕФ у цій сфері полягає у збереженні та сталому користуванні біорізноманіттям, а також у захисті продуктів екосистеми. З 1992 року ПМГ підтримує прикладні, практичні, демонстраційні проекти та ініціативи неурядових організацій та місцевого населення, що просувють збереження та сталого використання біорізноманіття у цільових екосистемах та ландшафтах. Усі проекти ПМГ у цій сфері мають впроваджуватися у регіонах, які налічують значну кількість видів, що охороняються на міжнародному та національному рівні, та/або фокусуються на зменшенні загроз для біорізноманіття, що визначені у Національній стратегії ГЕФ ПМГ.
Україна має багату флору та фауну, що складається з більш ніж 25 000 видів рослин та грибів та 45 000 видів тварин, деякі з них є ендемічними. Однак, упродовж останніх десятиліть природа регіону була видозмінена людською діяльністю. Сільське господарство мало серйозний вплив на екосистеми. Ландшафту загрожує розпад природного середовища, тиск аграрного сектору, розвиток інфраструктури та конфлікт інтересів між заходами зі збереження довкілля та сільськогосподарською й лісовою діяльністю.
Задля створення законодавчої бази для захисту біорізноманіття, у 1999 році Парламент України затвердив Закон «Про рослинний світ» та прийняв Закон «Про тваринний світ» у 1993 році (наступна редакція від 2001 року). Положення законів регулюють соціальні та економічні відносини, пов'язані із захистом, використанням і відновленням диких та інших несільськогосподарських рослин, водоростей, лишайників, грибів та їх нове природне середовище. Закон України «Про мисливське господарство та полювання» і «Червона книга України», прийняті Парламентом у 2000 і 2002 роках, забезпечили додаткові правові інструменти для збереження біорізноманіття в Україні.
Україна ратифікувала Конвенцію ООН про біологічне різноманіття у 1994 році. У рамках Конвенції, український уряд працює над забезпеченням захисту, екологічно стійкого використання та відновлення біологічного та ландшафтного різноманіття.
ГЕФ-6 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО: Підхід до наземних/морських ландшафтів
ГЕФ-7 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО: Види та екосистеми, що знаходяться під загрозою - міжнародні води
Попередження деградації земель
Сфера деградації земель ГЕФ ПМГ визначається попередніми оцінками екосистем на порозі тисячоліття та спеціально орієнтується на безпосереднє втілення Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (КБО ООН). Опосередковано цей напрям допомагає у втіленні Конвенції з усіх видів лісів Форуму ООН з лісів, що не має юридично обов’язкову силу. Опустелювання та вирубка лісів є головними пріоритетами роботи ГЕФ ПМГ у цьому напрямку, що спрямовується на покращення стану агро-екосистем та лісових ландшафтів, у яких погіршення стану екосистеми негативно впливає на умови життя багатьох людей. Ця проблема помітно проявляється у посушливих екосистемах, де наслідки зміни клімату ще більше загострюють проблеми сільського бідного населення.
Проекти, які ГЕФ ПМГ зазвичай підтримує в рамках даного напрямку, спрямовані на нарощування потенціалу місцевих громад для раціонального використання та вдосконалення рішень в управлінні екосистемами та ландшафтами. У результаті цього покращуються умови життя цих громад. У подальшому програма спрямована на впровадження інтегрованих підходів до підвищення родючості ґрунтів, управління водними ресурсами, рослинництвом і тваринництвом у фермерському господарстві. У пасовищних екосистемах цільові проекти регулюють навантаження тваринництва на пасовищні ресурси та заохочують ротаційний підхід до використання пасовищ. І навпаки, для стійкого пріоритету у зниженні навантаження від ландшафтів, бажані проекти включають: удосконалення сільськогосподарської діяльності поблизу територій, що охороняються, управління вододілами, роботу з громадами для уникнення знищення лісів та деградації лісових ґрунтів. У той же час вони мають нарощувати потенціал громад у підтримці постійного забезпечення ресурсами з місцевого довкілля.
Український ґрунт широко визнається як важливе національне надбання завдяки його високій родючості та чудовим якостям для сільського господарства. Однак, Україна – одна із країн, яка своїм прикладом показує серйозність процесів деградації ґрунтів. Сільськогосподарські землі переживають кризу посиленої ерозії, зниження кількості поживних речовин та втрати лісового покриву через відсутність рекультивації та поступового погіршення системи охорони ґрунтів та вод, що було спричинене тривалим періодом нестійких практик. Річний рівень дегуміфікації ґрунтів в Україні досягає від 0,6 до 1,0 тисячі гектарів, а частка еродованих земель досягає 40% від усієї території країни. Серйозні занепокоєння викликає той факт, що у деяких регіонах ґрунт не отримує достатньо важливих мікроелементів, таких як молібден, марганець та йод. Загальні збитки для довкілля та економіки становлять близько 4 мільярдів доларів.
ГЕФ-6 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО: Інноваційні агроекологічні практики
Захист міжнародних вод
Сфера міжнародних вод ГЕФ спрямована на вирішення викликів сталого розвитку, з якими стикаються країни, що ділять транскордонні території, підземні води та морські системи. 70% світу охоплює океан, а 60% землі знаходиться у межах транскордонних територій та басейнах підземних вод. Більшість водних систем сполучена між собою та є транскордонною, і таким чином, підпадає під регулювання мандату ГЕФ з міжнародних вод. Такі водні системи не знають національних кордонів та виробляють ресурси для людей, загалом виконуючи роль транскордонних шляхів постачання. Ці водойми зазнають шкоди від погіршення стану довкілля, що впливає на якість вод, сталий розвиток екосистем та ресурси довкілля. Світ вимагає ефективних дій для подолання цих негативних наслідків.
ГЕФ ПМГ просуває стале управління міжнародними водами через локальну діяльність громад на місцевому рівні. Акцент робиться на роботі з прісними водоймами, такими як річки та озера, а також на регіональних морях та прибережних районах.
В Україні водні ресурси нерівномірно розподіляються по країні, наприклад, на півночі та південному заході їх достатньо, у той час як схід страждає від їх нестачі та залежить від перерозподілу води. Басейн річки Дніпро лишається головним джерелом водопостачання. Якість води у Дніпрі вимагає великої уваги, адже це основна водойма, вона складає 80% водних ресурсів усієї країни та забезпечує водою 32 мільйони українців. Якість води лишається серйозною проблемою у країні, бо містить у своєму складі нітрати та пестициди. У багатьох районах поверхові та підземні води забруднені бактеріями. Середній рівень споживання води лишається високим порівняно з цими показниками у Західній Європі, а менші міста та села страждають від нерегулярного водопостачання. Більше того, доступ до чистої води – один з пріоритетних напрямків у Цілях розвитку тисячоліття для України.
ГЕФ-6 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО: Підхід до наземних/морських ландшафтів
ГЕФ-7 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО: Види та екосистеми, що знаходяться під загрозою - міжнародні води
Управління стійкими хімічними забруднювачами
Ця сфера ГЕФ спрямована на просування основ якісного управління хімікатами впродовж їхнього життєвого циклу для того, аби мінімізувати їх значний шкідливий вплив на здоров’я людини та довкілля в цілому.
Відходи – це світова проблема, і Україна тут не виняток. Промислові відходи стоять на першому місці у загальній кількості відходів в Україні, цей показник зріс протягом останнього десятиліття. Головними джерелами промислових відходів є видобуток корисних копалин, хімічна та нафтохімічна, металургійна, машинобудівна, деревообробна, целюлозно-паперова промисловості. Сміттєзвалища та сховища промислових відходів мають бути обладнані спеціальним чином для запобігання забрудненню, однак часто утилізація відходів не проводиться згідно з нормами та становить реальну небезпеку для довкілля, особливо забруднюючи ґрунт та підземні води важкими металами. Національна інфраструктура управління та утилізації відходів є неефективною, багато регіонів країни мають складнощі з обробкою та утилізацією небезпечних відходів.
ГЕФ-6 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО: Хімічні речовини та відходи
ГЕФ-7 ТЕХНІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО: Управління хімічними речовинами, відходами та ртуттю